– Гей, бики, чого ви стали? Чи поле страшно заросло?
Чи лемеші іржа поїла, чи затупилось чересло?

– А лемеші й чересло нове, валяють терни в будяках,
Зіпхнуті корні того зілля на наших батьківських полях.

– Гей, бики, зоремо поле, посіїм яроє зерно,
А дощик бризне, незабаром в землі пробудиця воно.

Пробудиця і на світ гляне, як ті дівочії вінки,
Зазеленіють наші ніви, – чого ви стали? Гей, бики!

Гей, бики, зерно поспіло, облиті золотом поля.
І потече зерно руч’ями у наші нові закрома.