За горами, за крутими голуби літали.
Літа мої молодиє марно пропадали.

Запрягайте, хлопці, коней, коней ворониє.
Та й поїдим доганяти літа молодиє.

– А ми гнались та й догнали в саду на помості.
Ой верниться, літа мої, хоч на час у гості.

– Не вернемось ми до тебе, ми тілько од тебе.
Було б тобі шанувати, як були ми в тебе.

Чи ми з’їли, чи ми спили, чи гарно сходили.
Тільки того ж і згадаєм, що важко робили.