Де ж ти, доню, собіраєся?
Що так чисто наряжаєс(я)?

Через гори криміристої,
До свекрухи наровисто(ї).

А свекруха нарови покаже,
Вона ж тобі правдоньки не ска(же).

Слово скажеш – вона перекаже,
Їсти звариш – вона перева(ре).

Сядеш їсти – вона косо гляне.
Хліба возьміш – вона тебе ла(є).

О, якби ти, ненько моя, знала,
Їсточки ти мені присла(ла).

Хоч місяцем, хоч зірницею,
Хоч братіком, хоч сестрице(ю).