Та й ходила та й нєвєста Маруся по крутій горі,
Заувидала ой селезеніка на тихої воді.

Та пливи, пливи, ой, селезеньку, тихо же по воді,
Та прибудь, прибудь, ой рідниї батеньку, у мєнє, сироті.

Ой рад би я, та дитя моє, до тебе же прибудь –
Та насипали ой сирої землі на руки же мої.

Ой скріпитніться ой карі очі на всі же ночі й дні.
Ой прибуді, прибудь, ой рідний батєнько, к бєдної сироті.

Ой кланяйся, та дитя моє, чужій чужині
Та нехай дають ой порядочик бєдной сироті.

Ой кланяйся, та дитя моє, тьоткам та дядькам,
Та й нехай дають ой порядочик, як своїм діткам,
Як своїм діткам.