Ой не сам іде, ще й козу веде.
– Ой коза, коза, яка ти чудна.

Де ти ходила, де ти бродила?
– По темним лісам, по крутим горам.

– Чом тебе, коза, поки не взєли?
Чом тебе, коза, трижди не вели?

Побігла коза у Михайлівку.
А в Михайлівці всі люди – стрільці.

Стрелили козу в правоє ушко.
З лєвого ушка потекла юшка.

Тут коза впала, нежива стала.
– А ти, михонос, дуй козі під хвост.

А тепер, коза, розвеселися.
Нашому пану в ноги кланяйся.

За кусок сала, за панське добро. (2)