За Кубанню огонь горить, а в Казанській димно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.

Вони єдуть і ридають, назад поглядають.
– Осталися наші жони, жони молодиє.

Осталися наші жони, жони молодиє.
Наші жони молодиє, а дітки малиє.

Помер, помер, помер козаченько на чужой країні.
Єво несуть, коня ведуть – конь голову клоне.

– Заржи, заржи, заржи, мой коночек, подай голосочек,
Щоб слихала моя мати, сидючи у хаті.

За Кубанню огонь горить, а в Казанській димно.
Пошли наші козаченьки, чуть знамена видно.