Ой літа орел та й понад морем,
Літаючи, кряче.
Іде козак степом, степом.
Співаючи, плаче.

Ой колись було: та вози скриплять,
А ярма скригочуть,
Везуть зерно круторогі
З утра до півночі.

А тепер нема, та й нема возів,
Ярма не скригочуть.
Веде козак по дорозі
Волів неохочих.

Ой для чого ви, ой комісари,
Та й ви наробили,
Що загнали хлібороба
В сириї могили?