Плач, Кубань, ти, краю рідний.
Лежить вбитий син твій милий.
Нема, нема в світі, що сказати.
Любов-Кубань, рідна мати.

Та чи ти же, Кубань, нам не мила,
Що горе, горе заслужила?
Чим та чим таку страшну годину,
Як боронили ми країну?

Пішла, туже ще й долами.
Течуть сльози, сльози річками,
Що Рябо.., що Рябовола вже немає.
Весь край туже, туже ще й ридає.

Перед твоєю же ми труною
Клянемося же ми перед тобою,
Що буде.., будемо з тебе пример брати,
Край свій рідний защищати.

Спи же, любий наш Микола.
Не забудем ми тебе ніколи,
Що ро.., що робив ти для народу,
А сам умер за свободу.