А вже літ більш двісті, як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
– Гей, вийде, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.

– Ой рада б я вийти – так сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом, у тюрмі.

А в тюрмі, в кайданах, там сидить Богдане.
Гей ти, Богдане, Богдане,
Нерозумний Гетьмане Богдане.