А вже літ більш двісті, як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе, викликає долю:
– Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, середенько, із біди.

– Ой рада б я вийти – так сама в неволі.
Гей, я в неволі, я в ярмі,
Під московським караулом, я в тюрмі.

А в тюрмі – кайдани навіки сковані.
Гей ви, козаки молоді,
А де ваші кониченьки вороні?

– Наші коні в плуги, а козак за плугом.
Гей ти, козаче, бери ніж –
Де побачиш воріженька, там і ріж.