Я зник, я звик
Тебе прирік
Ми йшли, спини
Без рук зціли

Я – незграба

Дай лише знак
Коли впасти навзнак
І якщо піде не так
Нагадай, що я – брат
Я піду крок у крок
Ти – мій останній ковток
Бо я вірю Тобі
Коли йдеш по воді

Я – незграба

Так! Я поцілую тебе
Смак! В мої губи пливе
Ти! Не попередив мене
Знав! Що я зраджу Тебе

Хто? Після цього піде?
Хто? Розіпнеться і де?
Як? Я закінчу цей день?
Хто пожаліє мене?
Я – незграба!

Я нечистий з вас усіх, та що поробиш
Я вже з’їв той хліб, що Ти вмочив і ввів
У мене сатану, радій Учителю!
Мерщій у Гетсиманській сад!
Ти мабуть радий, що я все зробив як Ти замислив?
І що сьогодні на осиці я повисну?
І що моїм ім’ям всі будуть проклинати?
"Що ти задумав – роби не зупиняйся,
Незграба!"

З’їдає сором всі мої слова
Хоч каменуйте, я йду до кінця!
Зігнеться і заплаче осика
А я єдиний був, хто завжди в тебе вірив!

Я йду до кінця
Завжди в тебе вірив