Довгий час пройшов, небо хмарами вкрилось,
Та історія ця Шекспіру і не снилась...

Приспів:
Вона не знає як життя їй це прожити,
І без нього їй нема в світі що робити.
Вона самотня, залишилася одна,
І тихенько по щоці, у неї котиться сльоза. (весь куплет – 2)

Усі історії вже розказано й всі куплети оспівано,
І несподівано з’явилася драма, де потерпілими
Були ті щасливі, колись веселі молодята,
Розлучила їх доля, яка не вміє кохати.
Все у законі, неначе фільм в павільйоні,
Як по сценарію коханого втрачає вона
І назавжди залишається Джульєттою забутою,
Та молить Бога, щоб він повернув йому життя.
Новий ранок, нові мрії про кохання,
Та у відповідь отримує нові випробування.
Ці останні зітхання, що майнули над землею,
Вже ніколи не повернуться назад до неї.

Приспів

Погасла свічка на столі, погасли зорі в небесах,
Вже новий день настав та дівчина літає в своїх снах.
Вона забула про друзів, забула про життя,
Із кожним днем вона все глибше поринає у печаль.
Час пройшов, той випадок пішов в минуле,
Вже не б’ється, як раніше, серце молоде.
Де залишив на світанку в катастрофі неминучій
Молоду кохану душу, там стоїть самотній хрест.

Приспів

Бо ця сльоза, яку не раз вже пережила,
Не змогла тоді спинити те, чого не заслужила.
Ці хвилини самоти і обійми з простотою
Затавруються назавжди й не дадуть їй спокою.
Набридли будні, набридло це життя,
До коханого всім серцем прагне повернутися вона.
Пішла з життя щоб бути поряд із ним,
Бути щасливою назавжди в безкінечності годин.
Своєю ніжною рукою торкнутися лиця
І сказати йому: "Я завжди буду твоя".
Моя історія закінчилась і лине в небуття,
Одне кохання, дві душі та незакінчене життя.

Приспів