Мов зірку ясну у неба розмаї,
Зустрів я Тебе у красі незрівнянній,
На коліна припав, застиг у благанні.
Боже! Врятуй, освяти це кохання!
Боже! Прийми у гріхах покаяння,
Дай мені слів для душі сповідання,
Любов зруйнувати святу я не дам
Ні блудливим очам, ні цинічним словам,
Себе до останку любові віддам,
Збудую любові я нашої храм.

Зло і біду, нещастя і кров,
Все відведу – збережу я любов,
Нас збережу від заздрісних змов.
Тобі я повторюю знову і знов
Слова, що не вмруть через сотні років.
Слова, що для Тебе у серці зберіг,
На кохання вівтар я долю поклав,
Нікому його і Тебе не віддам.

Вода і кров, холод і жар
Все на Землі є Божий дар.
Один загубив, інший знайшов,
Через розлуки й тривоги
До щастя земного дійшов.
Щастя кохання, щастя любові,
Щастя безкрайнього навіть в розмові,
Щастя, якого ніхто ще не знав
І за котре кожен життя би віддав.