Як всміхалось Сонце у моє віконце,
Як щоранку, леле, зустрічав Тебе!
А тепер і Місяць не всміхнеться зорям,
Бо, напевно, вчора втратив я Тебе.
Так судилось долям нашим із Тобою
Лиш на час короткий щастя зберегти,
А тепер у парі – серце із бідою,
Невже храм любові – більш нам не знайти?

Приспів:
Не віддам! Я нікому Тебе не віддам!
І любов зруйнувати святу я не дам!
Вір мені, як я вірю святим небесам,
Ми знайдем, повернемо любові наш храм!

Ми тепер з Тобою, як зима з весною!
Де Ти ходиш вранці – там увечір я!
Де Твої усмішки сіють для всіх квіти,
Я вночі збираю тільки пелюстки.
Важко буде – знаю, вірю – все здолаю
І Тебе у світі – знову віднайду!
Тільки не вір більше в чуже слово віще,
Повернись до мене – освяти наш храм!

Приспів