"Не хочу я тліти повільно,
В неволі рабом животіти,
Я хочу в борні спалахнути
І жити яскраво, горіти".

Сказала ось так своїм друзям,
Як в лави ОУН ти ступила,
І друзі за цю постанову
Ракетою тебе назвали.

Ракето, подруго ти наша,
За словом ішло в тебе діло, –
Життя твоє славне, геройське
Для нас, мов ракета, світило.

Раненим в боях за свободу
Вертала ти втрачені сили,
Ти сяйвом своїм відганяла
Від них тьму смертельну могили.

Сильним у борні ти світила,
Слабким додавала потуги...
Як темно тепер без Ракети,
Як темно нам, друзі й подруги.

Вона, як була поміж нами,
Горіла так радісно, ясно,
А в руки ворожі попалась –
Не хтіла світити і згасла.

"Привіт передайте всім друзям!" –
В тюрмі до співв’язнів сказала,
Дістала з халяви отрути,
Ще й крикнула: "Слава!" – й сконала.

І згасла навіки Ракета,
Як темно без неї, подруги, –
Побільше Ракет нам давайте,
Горіли й світили щоб другим.

Співайте про неї, дівчата,
Хай слава Ракети не згине,
Хай будить відважних між нами,
Хай родить героїв Вкраїна.