Чи тямиш ти, дівчинонько,
Коли село горіло?
Там було чути плач дітей,
Матерям серце мліло.

Приспів:
Ой тямлю, тямлю я той час,
Ти плакала за мною
І на прощання раз-у-раз
Махала хустиною.

Сади вишневі не цвітуть,
Зморожені вітрами,
Кати московські нас ведуть
Знущатися над нами.

Ми України не дамо,
Ні Києва – столиці,
Ми всю комуну розіб’єм
І станем на границі.

Кати знайшли для нас тюрму,
І мусим зимувати,
На Дальний Сток і на Сибір
Нас будуть висилати.

Ой не радійте, вороги,
Наш дух вам горло скрутить.
Нас не злякають кайдани,
Вкраїна не попустить.

І голос помсти розійшовсь
Закованих в окови,
І діло помсти почали
Бандерівські соколи.

Ой там у лісі, у яру
Зійшлися партизани,
Щоби за волю Вкраїни
Боротись з москалями.

Бо вже зійшла зоря ясна
Над нашими братами,
І розпочали бій святий
З московськими катами.