Де ж тая слава, слава кривава,
Де ж тії стрільці, славні козаки?
Все ляхи забрали, все поруйнували,
А ми народ – нужденні жебраки.

Які ж погані польські улани:
Били по селах невинних селян,
Копали ногами, били нагаями –
Колись, колись підете ви за Сян.

Ти зруйнував нас, ти сплюндрував нас,
Де були школи – там заклав тюрми,
Нашими кістками гатив греблі. Та ми
Невже, невже, невже не люди ми?

Хочемо волі, кращої долі.
Хочемо вільно розвивати світ.
Хочемо просвіти, хочемо летіти,
Як птах, як птах, як птах в далекий світ.

Гей же, до бою, до бою, браття, за волю!
З ворогом лютим час робити лад.
Вже ревуть гармати! Схаменися, кате,
Віддай, віддай, віддай Вкраїну нам назад!