Не знаю, забуду
Усе, що було, усе, що буде.
Загублені люди та бісові діти
Дорогу диктують,
А нам бігти.

Забуті герої словами граніту
Постали війною проти білого світу.
Облишили квіти на холодних плитах
І стали радіти.

Приспів:
Вітер в спину, назустріч вогню...
Слізно хлинув, вогонь повернув.
Я намалюю тобі...
Як нема голови...

Жартує, співає
Одурена пташка, на весну чекає.
Весни не буває... І пташку вбиває
Той холод осінній.

А десь за горою блукає порою
Вечірньою хтось – то весна заблукала.
І довго чекала, і слізно благала
Її відпустити.