Виконавець: Стрілецькі
Слова: Осип Шпитко | Музика: народна |
Гей, козаче, встати час,
Глянь, весь світ давно встає,
Чом же бракнуть має нас?
Покажімо, хто ми є!
На Вкраїні засвитає,
Лиш подаймо собі руки –
"Січ" велику силу має,
Зникнуть хлопські горя й муки.
Гей, міщани, гей, хлопи,
Чом розбились ви в розтіч?
Чом, гей струхлії снопи,
Гниєте всі день і ніч?
Доста, брати, в нужді гнити,
Брать заплату нагаями,
Час життєм вже власним жити
І зірвати з шахраями.
Що болить нас, що пече,
Знаєм братя з хлопських віч;
Сон дрімота не втече,
Перш усього: книжка й "Січ".
Тож всі, братя, до одного
В самостійну "Січ" вступаймо,
Від старого до малого –
України бить не даймо.
Хоч з "високих" ген "кругів"
Йде на Січи" кепська вість –
То ми сміймось з ворогів,
Бо нас в купці враг не з’їсть.
"Січ" на тих лиш ворогує,
Що осьвіту проч кидають,
"Січ" таких лиш бойкотує,
Що мужицтво обкрадають.
Гей, хто твердий є мужик,
Кинь дрімоту власну в піч,
За зубами скрий язик,
Та й гайда у славну "Січ".
В "Січи" щасте, радість маєм,
В "Січи" воля й добра міна,
Тут весело заспіваєм:
"Ще не вмерла Україна!"