Виконавець: Стрілецькі
Слова і музика: народні |
Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.
А вітер колише шовкову траву,
Дуб зелений дододолу схилився,
Листя шелестить, вбитий козак лежить,
Над ним коник його зажурився.
– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу прикритий,
Лети, коню мій, скажи мамі рідній,
Що я лежу у степу забитий.
Най батько і мати, їм щира подяка,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною закряче.