Гей у славних Усусусів козак Нитка жив,
Він не збрую козацькую з собою носив.
А апарат той світливний з фільмами та склом,
Кого "злапав" на апарат – той був козаком.

Того ждала честь і слава і вічне життя;
Не пропало – не загибло вже його ім’я,
Тілько мусив понад ухо кокарду припнять,
Або шапку "мазепинку" на голову взять!

Славний, славний став апарат на увесь вже Кіш,
І апарат, і мантиля, що на собі ніс...
І до сього апарату Нитка так припав,
Що в свойому заповіті таке написав:

"Як умру я – то в апарат мене положіт,
А із верха на могилі слова напишіть:
Тут лежить у апараті світливець Коша,
Коша славних Усусусів: вмер та й вже нема,
Що всіх славних Усусусів в апарат хапав,
А по смерти в апараті і себе сховав".