Виконавець: Стрілецькі
Слова і музика: Роман Купчинський |
Був собі стрілець, він дівчину мав,
Як ту квіточку весною, він її кохав.
Він її кохав, він любив її,
Свою думу, свою мрію – золотив її.
Загриміло раз із-за гір Карпат,
В боротьбі бились за волю – йшов на брата брат.
Як ішли у бій, не минулось їм,
Свою дівчину ту любу козак залишив.
Кінчилась війна, вертались домів,
Зустрів козак свою дівчину, привітав її.
Він її зустрів, єї привітав,
Вона йому відповіла: "Ти уже не мій".
Козак як це вчув, гірко затужив,
Свої думи, свої мрії в чарочці втопив.
Пиймо, браття, пиймо, нам усе рівно,
Бо на світі тільки правди – горівка й вино.