Лети, моя думо, широко, далеко,
Лети і ніде не барись,
До тої хатини, де жила дівчина,
Де пісню я слухав колись.

Жила в тій хатині дівчина єдина,
Якщо ще живе, то поклонись.
Скажи єї слово болюче, як рана,
Що я вже не той, що був колись.

Не тії в мене очка, не тії вже брови,
А зморшки зорали чоло,
Поволі в неволі сивіє мій волос,
А серце, мов терном, поросло.