Ще лише мить
Ще лише подих
І все мине
Згорить до тла
Давай біжи
Лиши на сходах
Ті зболені
Шматочки скла

Давай тікай
Минай ці ріки
Де щастя топиться
Від зла
Не покидай
Не йди на віки
А ще залиш
Шматки добра

Розтягнеться північ до спокою раю
Прощення гріхів не даються взнаки
Так радісно з жалю душа помирає
І хоче вернути загиблі роки

Тоді вже йди
Назад дорога
Простелиться
Стежками сну
І стану я
Біля порога
Твоїх очей
І твого сну

І стану я
Перед тобою
Незламною
Як оте скло
Що ми несли
Перед собою
І що розбилось
Нам на зло...