Червоні троянди тримаю в руці
І капельки крові стікають на плаття
Холодна сльоза тече по щоці
Не плачу від болі, а плачу від щастя

Самотність наповнює серце моє
І смуток огорне безпорадну чисту душу
Те сонце на небі уже не моє
І з вітром розмови вести вже не мушу

Так солодко в думці про майбуття
Най відчай вбиває останні бажання
Десь глибоко мрія породить життя
Із пахощів трав дощу і кохання

На небі засяє остання зоря
І місяць покаже затемнений бік
Та мрія про щастя уже не моя
Червоні троянди пов’яли навік