Небувалими шляхами йти.
Йти, доки тримають ноги.
Розсилати по дорозі усмішки:
Безумовні й наскрізь білі.
Сонце день цілує,
Зранку світ теплом годує,
Поринає у безодню течії,
Обіймає вітром,
Відкриває двері в новий день як...

День як день...
Ніч. Я відкриваю очі в день,
Як день. Ніч...
Я закриваю очі...
Завжди на крок попереду,
Свіжі думки даровані небом, –
Надзвичайне посилилось назавжди в мені
І пускає корні.
Разом ми стали променем,
Разом ми йдемо сходами вгору.
Напоїли очі світлом, ми – є вільними,
Ми – є діти сонця!
Кожен – обраний із нас!

Різні барви у напій "Шедевр",
Він складається з насіння.
Намастити своє тіло вчинками, –
Це – неординарне вміння:
Бігти з вітром в хмари,
Бути променем наснаги,
Розкривати привиди-листи,
Друкувати знімки,
Поновити доступ на "шляхи-мости", бо

Призвані бути на зв’язку.
Призвані відпустити минуле.
Ми поповнили рахунок, поновили світ,
Розв’язали руки!
Насипи з квітів на землі,
"Зараз" вдягло спідницю із сили.
Настав час зробити вибір раз і назавжди,
Вирішальний вибір...
Від нас залежить хто ми є.
Прийми і далі йди. Не опирайся тому, що дається...
Радій, що можеш йти. Встигни зашити там, де порветься...
Є – шлях, є – час, є – ти і все це світом зветься.