Ловлю сачком, як метелика, мить,
Стираю з лоба втому і кров,
А наді мною постійно висить
Тінь дощу, що колись пройшов.

Приспів:
Я небо на крихти, як хліб, розкришу
І кину його пташкам...
Не стане мене, але тінь дощу,
Як спогад про мене, залишиться вам...

І досі не можу ніяк зрозуміть,
Угору чи вниз веде мене путь?
З очей витікає холодна ніч,
Сльози мокрим камінням стають.

Приспів

І вчора, і завтра я знову один,
Мій крик сірим птахом у небо злетів,
З роками все менше в годинах хвилин,
З роками все менше у місяці днів.

Приспів

Я не заплачу і не закричу,
Сни весняні мої вже збулись,
Заховаюсь у тінь дощу,
Тінь дощу, що впаде колись.
Заховаюсь у тінь дощу,
Тінь дощу, що впаде колись...