В зоопарку, весною утішений,
На веселій галяві при свідках
Слон слонисі сказав: "Моя кішечка",
Слон слонисі сказав: "Моя квітка"...

В океані бурхливому, глибоко,
Під проникливі звуки ноктюрна
Кит китисі сказав: "Моя рибонька,
Ну до чого ж ви мініатюрна!"

А в хатинці без світла й віконечка,
Так по-лицарськи ніжно і мило
Кріт кротисі сказав: "Моє сонечко...
Ви – голубка моя сизокрила!"

До весняних беріз вітер лащився
У далекому, синьому лісі, –
– Підійдіть-но сюди, моя ластівко, –
Стиха хрюкнув кабан кабанисі.

Хай серця завжди будуть гарячими,
Ну а мрії, як вітер крилаті!
Та як часто бувають незрячими,
Хто належить до сильної статі.

А весна умивалася зливами,
Й зрузумів я цієї хвилини:
Не бувають жінки некрасивими,
То мужчини бувають сліпими!