Вітром розвіяні думи,
Небом загублена доля,
Горем засіяна, світом осміяна
Наша омріяна воля.
Горем засіяна, світом осміяна
Наша омріяна воля.

Скільки її здобували,
В муках за неї вмирали...
А лютого ворога знавши віками
Не зреклися і не покарали.

Серед омани і блуду
Ходять засмучені люди,
Бо тою волею всіх їх поранено,
Як гострою кулею в груди.

Нащо було здобувати,
В муках за неї вмирати,
Щоби осміяну, горем засіяну,
За мотлох усякий продати?..

Вітром розвіяні думи,
Небом загублена доля,
Горем засіяна, світом осміяна
Наша омріяна воля.

Взяти б ту волю у руки
Бідну, розп’яту, криваву,
Щоби побачити, щоби відчути
І будувати державу!
Щоби побачити, щоби відчути
І будувати державу!