На сполох немов ударили дзвони
Чи вибух вогненний зметнувся немов –
А то за селом калинові грона
Палають на вітрі, гарячі, мов кров!
Як праведна кров героїв, без ліку
За славу і волю полеглих в бою...
Калина горить, щоб жоден довіку
Не був з них забутий у отчім краю.
Ягід калинових на Святу Покрову
Спробую я рідний український смак –
Смак терпкий терпіння, щемний смак любові,
А ще гіркуватий сліз минулих смак...

Шанована ти у нашім народі,
В піснях пломенієш і на рушниках...
Козак і чумак у дальніх походах
До тебе, калино, тягнулись у снах...
Звитяжності ти і вірності символ,
І силу незламну в собі ти несеш –
Які б холоди тебе не студили,
Ти тільки солодша, калино, стаєш!
Ягід калинових на Святу Покрову
Спробую я рідний український смак –
І немов почую то слова любові,
То немов почую, як луна сурма...

Якщо у житті наснага зникає,
Якщо із собою немає ладу –
Піду, поброджу калиновим гаєм,
Цвітінь або кетяг до ран прикладу...
Ягід калинових на Святу Покрову
Спробую я рідний український смак –
Ярий, соковитий, наче наше слово,
Те, що калиновим зветься недарма!

Так гори ж, калино, кожної Покрови,
Як шовки червоні Січі знамена,
Як у вірнім серці полумінь любові,
Як неопалима наша купина!
Так гори ж незгасно в нас вогонь любові
До землі своєї, що у нас одна,
Як горить калина на Святу Покрову,
Наша неспалима вічна купина!
Як горить українська калина на Святу Покрову,
Наша неопалима вічна купина!