Там, де в серці любов і жалість,
Де в душі у нас – неба синь,
Там звучать, назавжди зоставшись,
Із дитинства літ голоси.

Голоси дідуся й бабусі,
Друзів вуличних і шкільних,
Голос батьківський і матусин,
Голоси людей дорогих...

Голос лісу, ріки і степу,
І багато ще голосів!..
Голоси мої, ваш хоч шепіт
Я так довго чуть ще б хотів!

І зовуть голоси в ту далеч,
В незворотнії ті літа,
Коли так уві сні літалось,
Як потому вже – не літав!..

Боже правий! дай нашим дітям
Так дитиніти, щоб колись
Голосами дитинства миті
Ми в їх пам’яті ожили...

Там, де в серці любов і жалість,
Де в душі у нас – неба синь,
Там звучать, назавжди зоставшись
Із дитинства літ голоси.