Виконавець: Василь Дунець
Слова: Зіновій Казьо | Музика: Василь Дунець |
Чому так часто снишся ти ночами
Не мати, не дружина, не сестра
І зустріч та розвіяна вітрами –
Забуто все, осіння вже пора.
Приспів:
Розбитий келих, знаю не зібрати,
Тривожать душу неспокійні сни.
Любов минула, пізно сумувати,
Роки летять, як хмари восени.
Хоч знаю – мрій юнацьких не вернути,
Та гуси знов над хатою сурмлять.
Я крику їхнього не хочу чути,
Хай інші плачуть і як віск горять.
Минулі втрати важчають з роками
Та спалено назад усі мости, –
Ми нині ходим різними шляхами,
Могли ж одною стежкою іти.