Десь далеко звідси – у моїй хатині,
Плачуть очі карі і сумують – сині:
"Тату наш, татусю! Що собі гадаєш?
Чом ти тільки дзвониш, а не приїжджаєш?"
Нам не треба більше гарних подарунків
І не шли нам з мамою у листах цілунків.
Хочеш пригорнути? – То вертай скоріше,
Будем жити разом, як було раніше".

Десь далеко звідси – у рідній оселі,
У моєї Лади очі невеселі:
"Ой, голубе сизий! Я тебе кохаю!
Де ти забарився? Думаю, чекаю..."
...Доле українська, доле нещаслива,
Скільки малих діток без батьків лишила?!
У світ подалися на хліб заробляти,
На чужині щастя для сім’ї шукати.

От і я, далеко від рідного краю,
Доленьки для діток кращої шукаю...
Хоч жену від себе і печаль, і втому,
Та у снах щоночі я лечу додому.
Лину на Вкраїну, де в рідній оселі
У моєї Лади очі невеселі.
Вдалеч – серцем лину, бо в моїй хатині
Плачуть очі карі і сумують – сині...