Вступ:
Раніше я завжди розв’язував шнурки ще у ліфті,
Для того, щоб, прийшовши додому, відразу скинути взуття,
Але останнім часом я помітив, що я перестав це робити...

Коли з очей, де кров густа як мед,
І тихий шелест учорашніх газет
Розповідає еготичний сон
Про мовчазний і чорний лотос, оу
Пересуватись, як бджоляр в мішку
До стійки бару, щоб відчути склянку,
Ти розумієш, що ніколи більше
Ми не побачимо квітучого ранку

Приспів:
Візьми мене із собою на високу гору,
Ми визвірим Чорне море у чорний сором,
Візьми мене із собою на високу гору,
Ми янголів золотооких лоскотом зморим

Хочеш згадати моє звичне лице,
В очах у жінки, що повільно стогне,
Чи можна спробувати інший бік,
Чи пам’ятаєш ти, де схований човен,
Твої думки вповзають в сутінки сну,
Білет в театр, де відмову грати
Карають стратою, за втратою втрата,
Незадоволення – твоя релігія

Приспів

Коли з очей, де кров густа як мед,
І тихий шелест учорашніх газет
Розповідає еготичний сон
Про мовчазний і чорний лотос, оу,
Лови цю мить губами, пий та їж,
Та розтинай їх тіло, щоб боліло,
В обіймах стисну я тебе, як ніж,
І встромлю його в ночі темне тіло

Приспів

Візьми мене із собою на високу гору... (2)