Виконавець: Ґодо
Я хотів піти, та не мав вже сил,
Щоб стати з бруду.
Я кричав, щоб хтось почув –
Та уста мої наповнені плоттю.
Плоттю тих, кого я любив,
Кому вірив, кому був потрібен.
Плоттю тих, кого я убив заради себе...
Тисяч себе...
Я святий! Я святий!
Тіло вимащене медом спухле,
Розпухало від укусів мурахи.
А я повзалих тарганів,
Що хотіли пестощів та ласки.
Як тільки я, сотні тисяч
Мільйони я, і тільки я!
Сотні тисяч мільйонів разів
Закохуватись в себе –
Я себе кохаю!
Тому, що
Я святий! Я святий!