Мороз – бродяга з березнем тягався за кутком,
Жбурлявся снігом, з вітром катулявся,
На землю падав інеєм, ховався за горбом.
Тим часом ртутний стовпчик коливався.
Ставок від криги панцеру звільнявся похапцем.
Струмки з гори в танок летять мов діти.
Ліси під ранок відчиняли з вирію ключем.
Вмилися співом солов’я весняні квіти.

Приспів:
А от один поет сказав,
Що він весну не покохав,
Що він хворіє,
Як сонце гріє.
Та як тут можна захворіти,
Коли сміються вишні цвітом,
Повітря в травах розляглось і чуманіє –
Земля на одну весну молодіє.

Грип і ангіна в Заполяр’я подались тюпцем,
Сонце моргнуло – шуби всі ховають.
Дівочі коси обнялися з легким вітерцем,
А каблучки морзянку вибивають.
Між диханням і серцем в когось вперше зашкребло –
То є кохання, бач куди забралось.
На цьому місці в старших котрий раз таке було.
Роки забудь, якщо у тебе таке сталось.

Приспів:
А от один поет сказав,
Що він весну не покохав,
Що він хворіє,
Як сонце гріє.
Та як тут можна захворіти,
Коли сміються вишні цвітом,
Повітря в травах розляглось і чуманіє –
Земля на одну весну молодіє.
Життя на одну весну молодіє.
Любов на одну весну молодіє.
Весна на одну весну молодіє.