I
Здрасті, я – Фоззі. Сплю на морозі
А прокидаюся саме в тій позі,
У котрій народився, а народився я
Шостого квітня, о-пів-на-третю

Дусі, Пєті плакали поруч
Немовлята, що із них взяти
Стало мені нудно, я плакати не хтів
І поповз, і пішов, і побіг, полетів!

II
Бачу, ведмедик йде по дорозі
Кажу я: агу. Він у відповідь: Фоззі
Я був нерозумний, я ж не знав
Що він себе рекомендував

І як нерозумне, тупе цуценя
Вирішив я, що це моє ім’я
Потім зрозумів, але на це забив
І поповз, і пішов, і побіг, полетів!

III
Дуб-дубарем я, туб-тубарем
Але з цим я існую без жодних проблем
Єдиний недолік моєї краси –
У день, коли бог роздавав голоси

Я десь був, мені лишили кропалі
Що ж мені, бути німим взагалі??
Я – ніби я, а це – ніби спів
І поповз, і пішов, і побіг, полетів!