Виконавець: Жартівливі, сатиричні пісні
Слова і музика: народні |
Стоїть церква на горбочку,
При ній плебанія.
Вина маю повну бочку
І щодень – то п’ю я.
А дзвін в церкві видзвоняє
Щодня "бім" та "бом",
Люди мі ся поклоняюсь,
Бо я єсть попом.
В селі церкву добру маю,
Парастас, є все.
"Алілуя" заспіваю –
Народ хліб несе.
А за тоє дурим люди
Обоє з дяком.
Чого схочу, те добуду,
Бо я єсть попом.
Ґазда має полотнянку,
З полотна лишень,
А я маю реверенду –
А в ній "дзень" і "дзень".
Ґазда робить, їсть капусту
І борщ з горохом,
А я собі густу тлусту,
Бо я єсть попом.
Сповідаю я дівочку,
Кажу їй не раз:
– Поцілуй мене, душочку,
Ніх не видить нас.
А за то підеш до неба
І будеш з Богом,
Всі гріхи тобі прощаю,
Бо я єсть попом.
Вмре му жінка – я ховаю,
Як лиш багач він.
Пару волів я дістаю
За дзвонений дзвін.
На цвинтарі я співаю
Над її гробом,
"Вічна пам’ять" заспіваю,
Бо я єсть попом.