– Ой, дівчино-небого, люби ж мене голого,
Бо я хати не маю, женитися думаю!

– Ой, гультяю, гультяю, та я ж тебе питаю:
Нащо ж мене сватаєш, коли хати не маєш?

– Ходім, серце, в чужую, поки свою збудую:
Зроблю тобі хатину з рожевого цвітину.

– Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди:
Чужа хата такая, як свекруха лихая.