Молодиця Катерина
Моргає на мене:
– Прийди, прийди, гарний хлопче,
Звечора до мене!

– Ой не прийду, бо ся бою:
Маєш чоловіка,
Як застане – буде бити,
Збавить мені віка.

– Прийди, прийди, гарний хлопче,
В полудню годину,
А я свого старенького
Пішлю по калину.

Пішов старий, бородатий
Калину ламати,
Як вискочить гарний хлопець
З конопель до хати!

– Ідіть, діти, на могилу,
Ідіть, діти, швидко!
Ідіть, діти, подивіться,
Чи тата не видко!

Ідуть діти із могили
Та в долоні плеіцуть:
– Пийте, мамко, і гуляйте,
Бо татко не йде ще!

Аж поглянула в віконце:
Старий на подвір’ю.
– Де ж я тебе, гарний хлопче,
Де ж я тя подію?

Сховаю тя, гарний хлопче,
Під білу перину,
Сама ляжу на перину,
Скажу, що я гину.

Ввійшов старий, бородатий
З калинов до хати:
– Щось я видів, щось я бачив
Та й не зміг пізнати.

– Ой ти, старий, бородатий,
Не вчися брехати:
Як-ись видів, як-ись бачив,
Так було впіймати!

Ой ти, старий, бородатий,
Ти за мнов не дбаєш,
Що ти мені, молоденькій,
Ліків не шукаєш!

Пішов старий, бородатий
Їй ліків шукати,–
Взяла хлопця за рученьку
Та й вивела з хати.

Та як приніс старий, сивий
Дубового сала,
Як намастив жінці плечі,
Аж шкіра відстала.