Чорнявая молодиця кивала на мене:
– Прийди, прийди, моє серце, вечерять до мене.

Чи ж я тобі не казала, чи не говорила:
– Прийди, серце, вечеряти, я рибку варила.

А як рибку ту варила, сім раз куштувала,
Та все тебе, серце моє, вечеряти ждала.

Ти не прийшов увечері, а прийшов уранці,
Ото ж тобі, вражий сину, кісточки на лавці.

Коли хочеш – гризи кістку, а рибки не буде;
Я ж хотіла так зробити, щоб не знали люде.