Гой пішла я в ліс та й по печериці.

Приспів:
Вайльо, вайльо, та й по печериці.*

Печериці не знайшла, трайсту загубила,
Буде мамка бити, дуже добре знаю.
Дала мене, моя мамко, за діда старого
Та й казала шанувати так, як молодого.
А я діда шанувала, шанувати мушу,
Господи мій милосердний, возьми з діда душу
Та й понеси, потелепай на колючу грушу.
Буде вітер повівати, грушов колихати,
Буде старий пам’ятати, як молоду брати.
Коби-с знала, моя мамко, що дідові треба, –
Два камені через плечі, а третій під ребра.