Ой зашуміли, ой зашуміли усі чотири млини,
Ой зашуміли, ой зашуміли в пишної Катерини.

– Продай, Івасю, продай, Івасю, волоньки половії
Та купи, Йвасю, та купи, Йвасю, клейноти дорогії.

Продав Івасьо, продав Івасьо волоньки половії
Та купив же він Катериночці клейноти дорогії.

Як розказали, як розказали другий день по дубину:
– Впрягай, Івасю, впрягай, Івасю, пишную Катерину.

Іде догори, іде догори – бичиком підтинає,
Іде із гори, іде із гори – ноженьки прищибає.

– Ой з’їдь, Івасю, ой з’їдь, Івасю, із гори на долину,
Та най я собі, та най я собі хоч трошечки спочину.

Продай Івасю, продай, Івасю, клейноти дорогії
Та купи, Йвасю, та купи назад волоньки половії.

Ой волю ж бо я, ой волю ж бо я чорнесенько ходити,
Аніж я маю, аніж я маю дубиночку возити.

– Чому ж ти мені, Катериночко, се борше не вповіла,
Доки ся тебе, Катериночко, бідонька не наїла?