Била жінка мужика, пішла позивати;
Присудили мужику жінку попрохати.

Сидить жінка на припічку, ніжки підобгавши;
Стоїть мужик у порога, шапочку ізнявши:

– Прости мене, моя мила, що ти мене била:
Куплю тобі гарнець меду, коновочку пива.

– Ой од пива болить спина, од меду голова;
Купи мені горілочки, щоб була здорова.

Да ще мужичище вчини мою волю:
Поскачи ти гайдука да передо мною!

Кричить мужичище, взявшись за бочище:
– Гойя, гойя, моя мила,– от і гайдучище!

Не дивіться, панове, що жінка вчинила,
Що свойого мужика гайдука навчила!

Бо вже така пора прийшла, що ще й не бувало:
Який дідько не поб’є, то й пиши пропало!