– П’ян я іду, моя голубонько,
П’ян я іду, моє серденько.
Ой не тим же я п’ян, да що я упився,
Ой тим же я п’ян, да що повалився.
А отвори воротечка, да я повалюся,
Ой постели постілоньку, нехай я просплюся.
Била жінка мужика, за чуприну взявши,
А он її перепрохав, і шапочку знявши.
Била жінка мужика, пошла позивати,
Принудили мужика жінку ціловати.
– Не гнівайся, моя мила, що ти мене била,
Куплю тебі цебер меду і коновку пива.
– А я пива не пила й не буду пити,
Як я била мужика, так і буду бити!
Не качай головой, не махай колпаку,
Ой сам не утечеш і колпака не унесеш.
Ой Бог тому жал дохтуров понял,
А моя голова біди себі нажила.
Нема[ш] щастя, не маш долі, не маш і покою,
Ай тепер я пропала навіки з тобою.
Не за то ж я тебе била, да що ти упився,
Ой за то ж я тебе била, да що повалився.