– Ой, мати, мати, єсть дяк у хаті,
Співає, жартує, не дає спати.
– Ой, доню, доню, бий коцюбою!
– Жупан новенький, сам молоденький,
Боюся, мати, щоб не вкаляти,
Волю я, мати, дяка прохати
У постілоньку до себе взяти.
Дівчина плаче, а дяк співає,
Погляне в віконце, чи не світає.
– Ой, дяче, дяче, єще раненько,
Присунься до мене, моє серденько!
– Присунься до неї, заколиш єї:
Ой люлю, люлю, піднявши кошулю.
– Ой дяче, дяче білого лиця,
Юж з мене тепер є молодиця.
Ой прийшла мати доню питати:
– Чи добре було із дяком спати?
– Ой спала, спала, ледве устала,
Але же-м ся, мамо, страху набрала!
– Ой, доню, доню, страху не знаєш,
Що так ся бардзо дяка лякаєш.