– Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?

– Ой я живу, козаченьку, край води,
Поставила хатоньку з лободи.

А ще к тому сінечки приплету
З премудрого дерева – лопуху.

– Ой одчини, дівчино, одчини,
Сама собі кривдоньки не чини.

– Ой не буду, козаченьку, одчинять,
Бо ти будеш ніченьку ночувать.

– Ой не буду, серденько, не буду!
Посиджу я трішечки да й піду.

Зайшов, зайшов місяць і зоря;
– Зоставайся, дівчино, ти сама!