Іде бичок у плаєчок та й тоненько риче:
– Вийди, вийди, дівчинонько, щось ті леґінь кличе.

Та не вийшла дівчинонька, лишень її мати:
– Кому треба до дівчини, най іде до хати.

Ой прийшов я та до хати та не спостиг сісти,
Дали мені барабульку нелуплену їсти.

А я тоту барабульку лиш пересуваю;
Стоїть книшок на полиці – я сі позираю.

На припічку варениці, а на столі сир, сир,
А я тоту барабульку поза себе фир, фир!