Ішов я небом якось, дивно це було,
Погода льотна, тільки сонце ще пекло.
Мій рух повільним був, та й хода легка.
Тож, задивився я на ті небеса.
Та, нудно так мені на самоті стало...

Приспів 1:
Ходять хлопці на сторонці –
Хто під Богом, хто під сонцем,
Хто помер, а хто іще живий.
Сидять дівки під віконцем,
На своїх чекають хлопців,
Кого з війська, а кого з тюрми.

Гуляю далі небом, косяка курю,
Аж, раптом чую, наче хтось мене гукнув,
Я остовпів зненацька, цього не чекав –
Згори Підлуський кличе, а з землі Салман!
І легко так мені із ними втрьох стало!..

Приспів 2:
Ходять хлопці на сторонці –
Хто під Богом, хто під сонцем,
Хто помер, а хто іще живий.
Сидять дівки під віконцем,
Та про тих співають хлопців,
Що у війську досі та у тюрмі.

Сиділи довго так – напевно кілька днів.
Дмитро Підлуський знов до Бога полетів,
Побіг Салман пісень співати до Фоми,
А я пішов собі тихенько до сім’ї.
І важко знов мені на самоті стало...

Приспів 1

Приспів 2