Виконавець: Віктор Шпортько
Я все тобі прощу,
Але не повернусь до тебе,
Переболіло все,
І не вертай мене, не треба!
Ще в пам’яті живі
Ті зустрічі ясні, жадані
Та загубила їх
Жорстокість слів твоїх останніх.
Приспів:
А коли прийде ніч
І час для роздумів настане,
Ти зрозумієш:
Ця любов була і перша, і остання.
Ти зрозумієш, це любов
І знову буде тяжко...
Але, як болісно й нестерпно забувать
І повертати важко...
А скільки було днів
В вогні обійм твоїх, кохана.
Не вистачало слів
Для наших почуттів, кохана.
І свята, ті земні,
Хотілось зберегти надовго.
Куди поділось все
І відійшло воно до кого?
Приспів
Хто винний, люба, з нас? –
Розсудить тільки час,
Розсудить...
Та краще, ніж було,
Не сподівайся, ні, не буде!
Не буде забуття
І щастя вороття, я знаю.
І в кольорових снах
Мене ти ще не раз згадаєш.
Ти зрозумієш, це любов
І знову буде тяжко...
Але, як болісно й нестерпно забувать
І повертати важко...